Відділ освіти Гайворонської
районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
А. Д. Рябокучма
Гайворон - 2015
Сім’я – один із головних виховних інститутів, значення якого
у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Значний діапазон впливу і унікальність методів
педагогічної і психологічної дії робить її одним з найпотужніших засобів
сучасного процесу виховання. Окрім того, становлення сім’ї, протиріччя процесу
її формування, зміни в структурі,
демографічні диспропорції , ряд інших факторів ставлять нові проблеми перед
батьками як вихователями. Їхня діяльність вимагає опанування основ спеціальних
знань , умінь , навичок , необхідних для правильного виховання дітей у сім’ї.
Все це спонукає педагогічні колективи шкіл на пошук нових підходів до змісту і
організації педагогічної просвіти батьків, яка є одним із каналів одержання
сім’єю психолого-педагогічної допомоги.
Проблема співпраці
сім'ї і школи у вихованні та навчанні дітей молодшого шкільного віку досить
складна і багатоаспектна. Насамперед це стосується структури взаємодії,
розподілу обов'язків, ролей, завдань і функцій між усіма учасниками
навчально-виховного процесу, вироблення спільних дій.
Актуальність зазначеної проблеми досить очевидна ,
особливо для сільської школи, де діти не завжди охоплені вихованням у
дошкільних заклада , а матеріальні і соціальні проблеми сім’ї набули
найбільшого загострення .
Досягнення єдності педагогічних вимог
сім’ї та школи покладено на педагогічний колектив. Для цього використовуються
різноманітні форми співробітництва: індивідуальні, групові, колективні.
Укладач : Рябокучма Алла Дмитрівна
Методист методичного кабінету відділу освіти Гайворонської районної
державної адміністрації
Зміст
1. Вступ
2. Програма вивчення сім’ї
3. Зустріч з батьками
4. Форми роботи педагога з
родинами
5. Рекомендації по
проведенню батьківських зборів
6. Нетрадиційні форми роботи
з батьками
7. Етапи підготовки до
батьківських зборів
8. Орієнтовний план
проведення батьківських зборів
9. Анкета для батьків
10.
Батьківські збори
11.
Поради батькам
Ø щодо підготовки
дитини до навчання в школі
Ø щодо підтримки дитини в
період адаптації до школи
Ø щодо режиму для
першокласника
Ø щодо обладнання робочого
місця першокласника
Ø щодо правильної
організації відпочинку дітей
Ø щодо зняття в дітей
психологічного напруження
Ø щодо резервів навчання
дітей читанню
Ø як перетворити читання у
захоплення
Ø щодо формуванню
графічними навичками письма
Ø щодо роботи з
ліворукими дітьми
Ø як уникнути помилок,
працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань
Ø які бажають розвивати здібності своїх дітей
Ø щодо оцінювання шкільних
"успіхів" дітей
12.І ще декілька важливих порад
13.Сім заповідей для батьків
14.Список використаної літератури
Вступ
Вступ до школи – дуже
важливий етап у житті кожного малюка. Змінюється весь стан
життя дитини. Тепер вона повинна підпорядкуватися нормам і правилам,
дотримуватися режиму дня, наполегливо працювати, виконувати не завжди цікаві
завдання батьків та педагогів. Як до
цього адаптуватися, як звикнути ? Значна частина першокласників легко може
впоратися з труднощами, але є діти, які впродовж першого року навчання так і не виявляють бажання спілкуватися з
учителями , однокласниками, відвідувати заняття тощо. На жаль, мало хто з
батьків звертається до психолога. Дітей змушують учитися, тому що так потрібно,
але це тільки відвертає малечу від
школи. І тут перед учителем постає надзвичайно важлива проблема – не тільки
адаптувати дитину до школи, але й навчити батьків прислухатися до своєї дитини,
допомагати їй , підтримувати там, де важко, надихати на нові й нові досягнення.
На мою думку, аби залучити батьків до навчально-виховного процесу,
необхідно, щоб кожен вчитель поважав роль батьків, заохочував їхню участь у співпраці,
був творчим і гнучким у застосуванні різних видів, форм і стратегій роботи з
батьками, давав сім’ям зрозуміти, що їх участь у житті класу цінується у
будь-якій формі, був терпеливим,
зосереджував увагу на сильних сторонах сім’ї і дитини, частіше давав позитивні
відгуки, виражав задоволення, дотримувався конфіденційності, організовував
навчання для вчителів і батьків з розвитку навичок співпраці.
Досвід показує досить наочно, що
жодні виховні заклади, навіть найкращі, не можуть виконувати ту роль у
вихованні дітей, яку відіграє сім’я, не можуть ефективно функціонувати без
участі і допомоги сім’ї, без взаємодії з батьками. Про це слід пам’ятати
класному керівникові.
Головне завдання роботи класовода з батьками – забезпечувати єдність вимог
до виховання учнів з боку сім’ї та школи, створювати нормальні умови для домашнього навчання
дітей, спрямовувати виховну діяльність
сім’ї. Розпочинати цю роботу необхідно з вивчення особливостей сімей.
«Щоб добре знати дітей, треба знати сім’ю», - говорив В. Сухомлинський.
Тому з першого класу значна увага приділяється ознайомленню з сім’ями учнів.
Програма
вивчення сім’ї
1. Структура сім’ї; склад
(повна чи неповна), співвідношення поколінь у родині, кількість дітей.
2. Батьки: вік, освіта,
професія, улюблені заняття.
3. Матеріальний добробут
сім’ї.
4. Суспільно – педагогічна
спрямованість життя сім’ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті
моральні якості, ставлення до
виховання дітей, спрямованість виховного впливу
матері і батька, їхню громадянську позицію,
ставлення батьків до навчання дітей, виконання ними громадянських
доручень у класі, педагогічна активність батьків (участь у заходах, які
проводяться для них у школі, обговорення з учителем проблем виховання і
навчання своїх дітей, допомога вчителеві у формуванні класного колективу). Які
методи виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, жорсткий
контроль, вседозволеність, побажання, переконання, піклування, оберігання від
труднощів, задоволення від бажань дитини, покарання, пояснення, приклад,
нотація, обмеження задоволень. Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини.
Виховання хлопчиків, дівчаток. Ставлення батьків до формування правильних
стосунків між дітьми. Виховання поваги і готовності до праці, орієнтації
батьків стосовно майбутньої професії дитини. Поради батьків на майбутню сім’ю
своєї дитини і підготовка дітей до ролі чоловіка або дружини. Ставлення сім’ї
до самовиховання. Стимулювання прагнення дитини вдосконалюватися тощо.
5. Внутрішньосімейні
стосунки:
·
стиль взаємин між батьками ( авторитарний, демократичний,
ліберальний);
·
ставлення батьків до дітей: теплота-вимогливість,
теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість;
·
ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування,
грубість, егоїзм;
·
стосунки між дітьми у сім’ї: діти дружать з братами і
сестрами, допомагають їм у навчанні, ворожі стосунки, діти постійно
конфліктують, намагаються заподіяти шкоду один одному (встановити причину) ;
·
загальна психологічна атмосфера в сім’ї: є у сім’ї
порядок, оптимістичний настрій чи все робиться хаотично, залежно від настрою
будь-кого; дорослі і діти не привчені до порядку, нема пос тійного тону, сім’я
живе емоційно бідно, замкнено;
·
виконання домашніх побутових справ у сім’ї: розподіл
трудових обов’язків, спільне виконання трудомістких справ, , участь дитини у
домашній роботі;
·
дані про сімейну раду, чи
є у сім’ї з звичай радитися з
важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень, як часто це
відбувається.
Сімейні
традиції: як у сім’ї відзначають свята календаря, зокрема народного календаря,
сімейні дати, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної
родини тощо.
Проведення вільного часу: як у сім’ї дорослі
та діти проводять вихідні дні, їхні
захоплення, чи є спільні, улюблені для всіх заняття.
Як успішно
провести зустріч з батьками
·
Можна надіслати батькам запрошення, звертаючись
персонально до кожного.
·
Слід завжди передбачати час для того, щоб родини могли
поспілкуватися.
·
Потрібно враховувати інтереси та потреби родин у виборі
тематики зустрічі.
·
Зустріч з батьками доцільно проводити у затишному,
зручному приміщенні, поставивши стільці колом, щоб всі бачили один одного і
змогли вільно спілкуватися.
·
Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, можна
використовувати нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропонувати батькам відрекомендуватися, називаючи своє
повне ім’я та пригадуючи, як їх називали
у дитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили
з дому тощо.
·
На початку зборів, коли учасники почуваються ще досить
комфортно, щоб відкрито висловлювати свої очікування, можна зробити це
індивідуально, використовуючи маленькі клейкі картки. Ці картки пізніше батьки
можуть приклеїти на великий аркуш паперу під назвою «Наші очікування». Аркуш
можна використати наприкінці зборів, щоб визначити, які очікування здійснилися,
а які – ні.
·
Слід заохочувати батьків до активного обговорення . Цього
можна досягти, ставлячи запитання, які вимагають розгорнутої відповіді, або
поділяючи учасників на пари чи невеличкі групи, в яких батьки почуватимуться
вільніше і де їм легше буде висловити власну
точку зору.
·
Доповідь вчителя має бути короткою , оскільки батьки
стомилися після робочого дня і їм важко концентрувати увагу.
·
Під час виступу доцільно використовувати наочність,
відео, презентації, роздатковий матеріал .
·
Розповідаючи про життя класу, можна використовувати
фотографії, магнітофонні записи дітей.
·
Обов’язково слід увести до виступу розважальні ігрові
моменти.
·
З метою діагностики сімейного мікроклімату можна провести
анкетування.
Анкета «Чи
можете Ви ?»
А – можу і завжди так
роблю.
Б – можу, але не
завжди так роблю.
В – не можу.
1. У будь-яку хвилину
залишити всі свої справи і приділити увагу дитині.
2. Радитися з дитиною, не
зважаючи на її вік.
3. Зізнатися дитині, що ваші
дії стосовно неї були помилковими.
4. У випадку, якщо були
неправі, вибачитися перед дитиною.
5. Володіти собою і
зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із рівноваги.
6. Поставити себе на місце
дитини.
7. Повірити хоча б на
хвилину, що Ви – добра фея ( добрий король).
8. Розповісти дитині
повчальну історію зі свого дитинства, яка показує Вас не зовсім у вигідному світлі.
9. Завжди уникати слів, які
можуть поранити дитину.
10.
Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови її гарної
поведінки.
11.
Виділити дитині один день, коли вона зможе робити все ,
що забажає, і вести себе, як захоче.
12.
Не реагувати, якщо ваша дитина незаслужено вдарила,
образила іншу дитину.
13.
Не звертати увагу на дитячі сльози та прохання, якщо ви
впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха.
Порахуйте бали: А – 3 бали, Б – 2 бали, В – 1 бал.
Якщо Ви набрали від 30 до 39
балів.
Ваша дитина – найбільший скарб у вашому житті. Ви намагаєтеся не тільки
зрозуміти, але й пізнати її, ставитися до неї з повагою, дотримуєтеся найбільш
прогресивних методів виховання. Ви на правильному шляху і можете розраховувати
на гарні результати.
Якщо Ви набрали від 16 до 30
балів.
Піклуватися про дитину для Вас найголовніше. Ви маєте здібності вихователя,
але на практиці не завжди послідовно і цілеспрямовано їх використовуєте. Інколи
Ви дуже суворі або занадто м’які, крім того, маєте схильність до компромісів,
що послаблює виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над своїм підходом у
вихованні дитини.
. Якщо Ви набрали менше 16 балів
У Вас серйозні проблеми у вихованні дитини. Вам не вистачає або знань, або
бажання і прагнення виховати дитину творчою особистістю, а , можливо, і
того, й іншого. Ми радимо Вам звернутися за допомогою до спеціалістів –
педагогів та психологів, ознайомитися з літературою з питань сімейного
виховання. Не забувайте, щоформування особистості – дуже складний і
відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов’язку приносить
людині найбільше моральне задоволення.
Форми роботи
педагога з родинами
Рекомендації
по проведенню батьківських зборів
1. Батьківські збори мають освічувати, а не констатувати
помилки і невдачі дітей.
2. Тема зборів має враховувати вікові особливості дітей.
3. Збори мають носити як теоретичний, так і практичний
характер: розбір ситуацій, тренінги, дискусії тощо.
Нетрадиційні
форми роботи з батьками
1.
Педагогічний десант (виступи
педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в
організаціях, де працюють бптьки; влаштування виставок, випуски спеціальних
стіннівок та ін.).
2. Дерево
родоводу (зустріч поколінь, роздуми
над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки).
3. У
родинному колі (анкетування батьків,
індивідуальна допомога в родині через консультації, практичний показ, зустрічі
з лікарями, психологгом, юристами).
4. Родинний
міст (зустрічі батьками
та обговорення проблем виховання дітей).
5. Народна
світлиця (звернення до народних
традицій; формування особистості школяра через природу, спільну діяльність
батьків, дітей, педагогів).
6. День
добрих справ (спільна трудова
діяльність батьків, дітей, педагогів).
7. Вечір
великої родини (участь беруть батьки,
школярі, педагоги: організація відпочинку, ігри; вистави театру тощо).
8. Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (досвід організації
відпочинку в родині ).
9.
Дискусійний клуб (обговорення проблем
виховання школярів).
10. Клуб
«Родинні традиції».
11. Родинна
скарбничка (добірка матеріалів з
досвілу родинного виховання).
12. Аукціон
ідей родинної педагогіки.
13.
«Батьківський ринг».
14. Батьківська
школа (організовується у формі клубу;
передбачається
проведення диспутів, банків ідей, випуски
рукописних газет,
інформаційних бюлетенів, бесіди, підбір
літератури, надання практичної
допомоги).
15. Азбука
родинного виховання (обговорення
проблем, труднощів виховання дітей в неповних сім’ях; виступи лікарів, юристів,
психологів, надання індивідуальної допомоги ).
16. Дні
довіри (у визначені дні педагоги,
лікар, психологи об’єднуючи для спільного проведення дні народження дітей,
календарних, народних свят).
17. Дні
відкритих дверей (запрошуються всі
батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогівЮ ведуть спостереження за
працею дітей на уроках).
18.
Батьківські читання. Ця форма роботи
з батьками дає можливість не тільки
слухати лекції педагогів, а й вивчати
літературу з проблеми й брати участь у її обговоренні. Батьківські читання
можна організовувати в такий спосіб: на
перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання педагогіки
й психології, які їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію й аналізує
її. Разом зі шкільним бібліотекарем та іншими фахівцями визначаються книги, а
потім використовують рекомендовану літературу в батьківських читаннях. Особливцістю
батьківських читань є те, що, аналізуючи книгу, батьки повинні викласти власне
розуміння проблеми і знайти підхід до її вирішення після прочитання книги.
19.
Батьківські вечори. Ця форма робати
прекрасно здружує батьківський колектив.
Батьківські вечори проводяться в класі 2-3 рази
на рік без присутності дітей (можна з дітьми). Теми батьківських вечорів
можуть бути різними. Головне – вони повинні вчити слухати й чути один одного,
самого себе.
Орієнтовні
теми батьківських вечорів:
* «Перші книжки дитини»
* «Друзі моєї дитини»
* «Свята нашої сім’ї»
* «Пісні, які співали й співають наші діти» та ін.
20.
Батьківські тренінги. Це активна
форма роботи з тими батьками, які
усвідомлюють проблемні ситуації в сім’ї, хочуть
змінити свою взаємодію із власною дитиною, зробити її більш відкритою й
довірливою. У батьківських тренінгах повинні брати участь по можливості обоє
батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змусять себе чекати. Найчастіше
тренінг проводиться з групою, що складається з 12-15
осіб.
Батьківські
тренінги будуть успішними, якщо всі батьки братимуть у них активну участь і
регулярно їх відвідуватимуть. Щоб тренінг був резульитативний, він повинен
включити в себе 5-8 занять. Батьківський тренінг проводиться, як правило,
психологом школи, що дає можливість батькам на певний час відчути себе дитиною,
ще раз емоційно пережити дитячі враження. З найбільшим інтересом батьки
виконують такі тренінгові завдання, як «дитячі гримаси», «улюблена іграшка»,
«мій казковий образ», «дитячі ігри», «спогад дитинства», «фільм про мою сім'ю».
21.
Батьківські ринги. Це одна з
дискусійних форм спілкування і
формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді
відповідей на запитання з педагогічних проблем. Питання обирають самі батьки.
На одне запитання відповідають дві сім’ї. У них
можуть
бути різні позиції, різні думки. Інша частини аудиторії в полеміку
не вступає, а лише підтримує думки сімей оплесками.
Експертами в
батьківських
рингах виступають учні класу, визначаючи, яка сім’я і
відповідях на запитання була найбільш близька до
правильного
трактування.
22.
Тематичні консультації. У кожному класі є учні й сім’ї, які переживають ту саму проблему, зазнають ідентичні
труднощів особистісного й навчального плану. Іноді ці проблеми носять настільки
конфіденційний характер, що їх можна випішити лише в колі тих людей, яких ця
проблема поєднує, і розуміння проблеми й один одного спрямоване на її спільне
вирішення. Для того, щоб консультація відбулася, батьки повинні бути переконані
в тому, що ця проблема стосується їх й вимагає невідкладного вирішення. Батьків
запрошують для участі у тематичній консультації за допомогою спеціальних
запрошень. У тематичній консультації повинні брати участь фахівці, які можуть
допомогти знайти оптимальний варіант вирішення проблеми, зокрема соціальний
педагог, психолог, представник правоохоронних органів тощо. У ході тематичної
консультації батьки одержують рекомендації з питань, які їх хвилюють.
Етапи підготовки до батьківських зборів
1. Вибір теми зборів.
2. Визначення мети батьківських зборів.
3. Визначення педагогами і організаторами зборів
науково-методичної літератури за
проблемою, що розглядається.
4. Проведення мікродослідження серед дітей і батьків
(анкетування, бесіди, тестування).
5. Визначення виду, форми, етапів батьківських зборів.
Способів і прийомів спільної роботи його учасників.
6. Запрошення батьків та інших учасників зборів.
7. Розробка рішення зборів, його рекомендацій, пам’яток
батькам
8. Обладнання і оформлення місця проведення батьківських
зборів.
Орієнтовний
план проведення батьківських зборів
1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи
спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в
класі.
4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя
класу.
5. Різне.
Перед проведенням батьківських зборів
класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено.
Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти – таким чином вони
побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з
батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений
аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків.
Наприклад, «Наталка стала уважнішою, але все ще потрібно звертати увагу на
математику»; «Коля останнім часом дуже неуважний, втомлюється до закінчення
занять. Залишіться будь ласка після закінчення зборів. Я хочу обговорити з вами
ситуацію»; «Запрошуємо вас на консультацію з приводу… Вона відбувається о 14 годині в суботу». Це
додаткове педагогічне спілкування дає батькам важливу для них інформацію.
Класні батьківські збори мають тривати
не більше ніж 1год – 1год 30хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово
вчителя створює доброзичливу атмосферу.
Після короткого вступу вчитель проводить
бесіду на педагогічну тему.
Зупиняючись
на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він
обов’язково розкриває її
стосовно конкретної ситуації життя даного класу,
складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно
відзначити
тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.
Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини
зборів, що стосується їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень.
Батьківські збори за проблемами, що на них
вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш
раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно
розв’язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з
батьками.
Для
ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити
анкетування.
Анкета для батьків
1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських
зборах?
_______________________________________________________________
2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?
_______________________________________________________________
3. Яку пресу Ви
читаєте?
_______________________________________________________________
4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з
дітьми класу?
_______________________________________________________________
5. На що вчителю
слід звернути особливу увагу в
роботі з Вашою дитиною
Батьківські збори
(нетрадиційний підхід)
Педагоги,
як відомо, люблять повчати. І не лише дітей, але й їхніх батьків. І ці
колективні повчання носять назву «Батьківські збори». Найкращий порятунок від
негативізму – можливість поспілкуватися один з одним. І з таких бесід
випливатимуть поради, рішення оптимізм.
Адже
дуже важливо – щоб батьки один з одним (а не тільки з педагогом!) радилися, щоб
почала створюватися особлива батьківська кооперація, спільність, адже батьки
розуміють один одного зовсім інакше, ніж педагог розуміє їх. У цій ситуації
з’являється можливість дізнатися, що батькам насправді важливо і потрібно
почути. Ці матеріали допоможуть перетворити батьківські збори на збори батьків.
«Скринька запитань»
Суть
полягає в тому,що батьки складають один для одного запитання-записки, кладуть
їх у скриньку, потім витягають: кому яка дістанеться. Як відповідати – радяться
в парах (хоча трійки – стабільніші: якщо раптом коса натрапить на камінь, тут
потрібний хтось третій).
«Скринька
запитань » зручна тим, що батьки бачать: до істини може бути допущений
кожен з них. Це підносить їх у власних
очах.
«Розповідь за картиною»
Напередодні
зборів діти передають свої враження в малюнках. На батьківських зборах ці
малюнки роздають батькам. Їм пропонується, по-перше, розповісти про те, що
зобразила або хотіла їхня дитина на своєму малюнку. Отут для деяких батьків і педагогів можуть вин икатиьні
несподіванки.
По-друге,
прокоментувати, як виконання малюнка поєднується з особливостями характеру
їхньої дитини.
І перше
, і друге завдання краще проводити не у вигляді фронтального опитування, а в
парах. Звичайно, педагог не знатиме тоді багатьох тем, що що обговорюватимуться
батьківськими парами. Зате батьки виграють.
«Чарівний
клубочок»
Перший
тур - батьки по черзі називають будб-яку
позитивну якість. Якщо хтось розгубився або забув, то сусідам можна
підказувати. Звичайно, на другому-третьому колі гри відкривається друге
«дихання». Тому педагогу не слід поспішати : нехай «чарівний клубочок» пройде
кілька разів. У батьків від цього тільки інтерес зросте.
Другий
тур. Батьки називають негативні якості. І знову кілька повторів.
Третій
тур – замість «чарівного клубочка» у руки дають маркер. Кожен підходить до
плаката і зліва записує одну з негативних якостей, (з тих, що на плакаті зліва) можна переробити («здається, я знаю як») в одну з записаних справа позитивних. Наприклад, хтось вибрав
лінь і зрозумів, що з перелічених якостей знає, як перетворити її у
вихованість, і з’єднає їх стрілкою. Інший, скажімо, ту саму лінь з’єднає новою
стрілкою з кмітливістю. Процес нескінченний... «хочу-боюся». Складаються два
списки: «Я хочу, щоб моя дитина....»
і «Я боюся, щоб моя дитина
не...».
Тепер
будь-хто з батьків, кому ця негативна якість їхньої дитини завдає багато турбот
і прикрощів, може звернутися до авторів
стрілок за допомогою, роз’ясненнями і консультаціями. Зміст п’ятого туру - взаєні консультації – батьків з виховних
проблем. Чим не відкриття народного «батьківського університету»! Педагогу
залишається тільки хвалити ініціативних і записувати проблеми «глухого кута»,
щоб потім у бібліотеці пошукати відповідну літературу і для себе і для
зацікавлених батьків.
Поради батькам
Поради батькам щодо підготовки дитини
до навчання в школі
Одне з першочергових
завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього
необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню
санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.
Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес
налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її
психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним
у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу.
Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли
малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це
серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.
Важливим завданням у період підготовки дитини до школи
має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності,
організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових
особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості,
готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:
інтелектуальний, емоційний і соціальний.
Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням
виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу,
встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується
також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.
Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх,
імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу,
тобто розвиток довільності поведінки.
Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в
спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих
груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки
вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень
розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.
Батькам слід пам’ятати, що не кожна
дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини
індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не
говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами
і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж
досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина
навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати
не певні сформовані навички, а здатність
сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.
Оскільки формування шкільної зрілості, як
і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного
розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.
З метою вивчення потреб, нахилів,
інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити
анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських
зборах, під час співбесіди, консультації.
Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам
допоможе такий тест.
Чи готова дитина до школи ?
-
Чи хоче Ваша
дитина йти до школи?
-
Чи думає Ваша
дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
-
Чи може Ваша
дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30
хвилин (наприклад, збирати пазли)?
-
Чи Ваша дитина у
присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
-
Чи вміє Ваша
дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
-
Чи може Ваша
дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
-
Чи вміє вона
змінювати іменники за числами?
-
Чи вміє Ваша
дитина читати по складах або цілими словами?
-
Чи вміє Ваша
дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
-
Чи може вона
розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
-
Чи правильно, що
Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
-
Чи любить вона
малювати і розфарбовувати картинки?
- Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм
(наприклад, робити аплікації)?
-
Чи може вона
зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
-
Чи знає дитина
назви диких і свійських тварин?
-
Чи може вона
узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
-
Чи любить Ваша
дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
-
Чи може вона
розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать
від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:
15 –
18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні
труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному
шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”,
підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте
спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною,
зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у
школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це
комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані
Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом
– усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання,
зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
Поради батькам щодо підтримки дитини в
період адаптації до школи
Безумовно, найкращим профілактичним засобом
збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне
ставлення батьків до дитини, розуміння ними її
внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових
рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти"
до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини
до школи все ж можна дати деякі рекомендації:
v Повірте в унікальність та
неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є
точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої
Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй
прожити життя самій.
v Дозвольте дитині бути самою собою, з
своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона
є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
v Не соромтеся демонструвати дитині
свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
v Не бійтесь "залюбити" свою
дитину, беріть її на коліна, дивіться їй
в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
v Задля виховного
впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
v
Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась
на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони
(бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в
цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
v Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину
проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно
переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому
випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо
ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки
можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина
має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми
наслідками міра.
Пам'ятайте:
Покарання – це
моральний замах на здоров'я дитини -
фізичне і психічне.
Не залишайте
дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
Краще не карати,
ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не
дають змоги стати іншою.
Покараний –
значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи -
ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися
дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
Дитина не повинна
боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
Не
забувайте: ключ до серця дитини лежить
через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання,
поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
Частіше
розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон
та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання,
почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування
дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого
способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо
негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до
психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Існує термін "шкільна фобія", тобто
страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не
стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з
батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона
перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.
Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно
навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання.
Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють
кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини
виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється
звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.
Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим
успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини,
але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у
дитини, так і в батьків.
Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей
таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно
знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може
спричинити стрес у дитини, якщо дорослий
не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального
режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику
кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини
пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового
скупчення людей.
Деякі батьки не помічають
різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія
дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і
вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними
для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини
з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт,
мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері
спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх
сварок, у дитини можуть з'явитися
невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які
будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.
Коли дитина йде до школи,
різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа
для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки
негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.
Поради батькам щодо режиму дня першокласника
Дитина пішла в перший клас. Ця радісна і
хвилююча подія спричиняє певні труднощі. Відбувається зміна провідних видів
діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і
фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня
школяра.
Ось орієнтовний режим дня учня першого класу.
7.00—7.30 — пробудження, підйом, ранкова
гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка;
7.30—7.50 — сніданок
7.50—8.15 — дорога до школи;
8.15—12.30
— заняття у школі;
12.30—13.00
– повернення зі школи;
13.00-13.30 –
обід;
13.30—15.00
— післяобідній відпочинок;
15.00—16.00
— перебування на повітрі;
16.00—17.30
— читання, ігри, розваги
17.30—19.00
— перебування на повітрі, заняття в спортивних гуртках;
19.00—20.30
— вечеря, заняття улюбленими справами;
20.30-7.00
- сон.
Поради батькам щодо обладнання робочого
місця першокласника
Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл
ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку
або полиці для книжок. Меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця
має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65
см. Якщо в сім'ї двоє дітей, кожній
дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок
сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття
відповідальності.
Важливим є забезпечення правильної пози під час
сидіння.
Відстань від очей до предметів, які він
розглядає, має становити 30-35см. Книги піднімають за допомогою підставки.
Важливо привчати дитину підтримувати на робочому
місці порядок. Кожна річ повинна мати своє місце.
Як домогтися виконання дітьми згаданих вище
вимог? Не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. З
другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх:
"Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!"
Поради
батькам щодо правильної організації відпочинку дітей
Загальна стратегія відпочинку — зміна
діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.
Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу
на такі моменти:
1.
Відпочинок між заняттями в школі
Відпочинок між заняттями в школі та
приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують
велике розумове і фізичне навантаження.
2. Сон
У системі відпочинку дитини найважливіше місце
посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і
глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.
3.
Скільки необхідно спати дитині?
З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона
спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи
пропонують такі норми сну.
Вік
(у роках)
|
Тривалість сну (в годинах)
|
|
ніч
|
день
|
|
6
|
11-12
(якщо не спить удень)
|
1,5-2
(протягом року)
|
7
|
11
|
1,5-2
(І-ше півріччя)
|
8-9
|
11-10.30
|
-
|
10
|
10.30-10
|
-
|
Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років
призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими,
важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються,
капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні
явища зникають.
Глибина сну залежить від умов, у яких дитина
спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати
"ритуалу сну".
Якщо дитина погано засинає, батьки повинні
з'ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона
обов'язково засне, якщо мовчки буде повторювати: "Я обов'язково
засну". Або запропонувати старий спосіб - порахувати до 20, 50, 100. Якщо
ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.
4. Відпочинок у
вихідний день
Він допоможе усунути 4
"дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та
батьками. Зніме втому за тиждень.
Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу,
річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна
порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей,
театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.
5. Канікули
Їх радимо спланувати так, щоб
вистачило часу на чотири справи:
активний
відпочинок на свіжому повітрі;
допомога родині
та участь у суспільно корисних справах;
читання книжок;
розваги.
Діти можуть підніматися
вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.
Раціональне чергування
навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе
зберегти працездатність дитини та її здоров'я.
Поради
батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження
У “шкільному” житті
першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями,
образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.
Найбільш
доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку
(як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній
затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр,
позитивні емоції, музика та спілкування з природою.
Батькам
доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
1. Глибоке дихання
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше, до втягування живота всередину. При цьому
дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає
повітря, непотрібне організмові, позбавляючись
хворобливості та хвилювання.
2.
Фізичні навантаження
Найкращим
способом зняття нервового напруження є
фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини
поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри,
спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.
3.
Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина
повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній
затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка
та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
4.
Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й
тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник
Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно
від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний
психофізіологічний вплив.
5.
Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє
зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
6.
Театр
Вважають, що він має магічну силу впливу на
психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр,
подивіться мультфільм.
7.
Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор
знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх
зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески,
відвідайте цирк.
8.
Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості
музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому
віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові
пісні, спокійна музика.
9.
Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину
добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед
природи.
(Матеріали для бесід дібрано за порадами В.І.Шахненка).
10. Гра
Гра – явище феноменальне,
вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для
першокласників, оскільки це діяльність,
без якої
дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному
процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити
необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу,
добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому батькам
учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних
занять час діти достатньо гралися. Чим
більший вибір ігор, тим легше розкрити
індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально
наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює
моральні норми, на чуттєвому рівні
прилучається до культури середовища, що її оточує.
Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор, –
реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне
значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому
середовищі.
Поради батькам щодо резервів навчання дітей читанню
1. Домашнє тренування має
проводитися трьома порціями по 5-10
хвилин з великими
перервами.
2. Читання перед сном (
останні події дня фіксуються емоційною
пам'яттю, і людина
уві сні перебуває під їх впливом).
3.
Читання у режимі "читання + короткий
відпочинок" ( такого режиму дотримуються у ході перегляду
діафільмів: два рядки під кадром читає дитина і розглядає малюнок –
відпочиває).
4. Багаторазове читання.
5. Читання у темпі
скоромовки.
6. Виразне читання з
переходом на незнайому частину тексту дитинадекілька
разів читає один уривок, виробляє швидкий темп читання,переходить на незнайому
частину, де текст зберігається).
7. Стимулювання ( батьки, які підбадьорюють і підтримують
свою дитину, привчають її працювати, допомагають школяреві вчитися успішно).
Як перетворити читання у захоплення :
·
частіше ходіть до бібліотеки;
·
передплатіть хороший дитячий журнал;
·
більше читайте дитині;
·
подавайте власний приклад: нехай дитина частіше бачить,
як ви читаєте самі книжку, газету чи журнал;
·
даруйте книжки;
·
відведіть дитині полицю чи шухляду для найулюбленіших
видань;
·
беріть книжку в подорож, від цього вона стане ще
цікавішою;
·
не уникайте всіх "чому?", "що?",
"коли?"… не залишайте нічого не з’ясованим;
·
читайте в будь-який час, коли вам зручно;
·
дітям легше прищепити любов до читання, ніж дорослим.
Поради
батькам щодо формування
графічними навичками
письма
ü Навчаючи дитину каліграфічно писати, необхідно
враховувати її індивідуальні особливості: нахили, особливості зору (
короткозорість , далекозорість), відхилення в моториці ( тремтіння пальціцв,
посмикування руки під час письма і т. ін. ).
ü Кожне заняття починається
з перевірки правильності сидіння дитини,
положення ручки або олівця в руці, розміщення зошита на парті
або столі та його переміщення під час письма. Це сприяє профілактиці порушення
постави і зору дитини, підвищенню працездатності, формуванню правильного та швидкого письма.
ü У прцесі занять звертайте
увагу на те, наскільки чітко дитина обводить контури фігур, лінії візерунків,
малює і пише зліва направо.
ü Під час роботи над
написанням літер зверніть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможіть
їй виділяти найпростіші графічні одиниці, проведіть ритмічне прописування цих
елементів спочатку в повітрі, а потім за допомогою ручки.
ü Орієнтуйте маленьких
школярів на правильне з'єднання букв у складах, на дотримання нахилу під час
написання букв і слів.
ü Навчайте дітей писати
чисто, без помарок. Не заходити на поля, не обводити букви
двічі. Таке письмо сприятиме вихованню охайності, працьовитості,
сумлінності та старанності у виконанні будь-якої роботи.
ü Виконуючи з дитиною
роботу з написання слів, нагадуйте їй про лексичне значення слова та
необхідність дотримуватися правил орфографії.
ü Пам'ятайте: безперервне
письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
ü Через кожні 7-10 хвилин
роботи з прописами необхідно проводити фізкультхвилинки тривалістю 1,5-2
хвилини, а також спеціальні підготовчі вправи для розвитку пальців, кисті,
передпліччя руки.
ü Формування графічних
навичок – процес складний і тривалий. Дитина. Зображуючи найпростіші елементи
тієї чи іншої букви, докладає максимум зусиль, емоційно переживає свої невдачі.
Тому необхідно враховувати настрій дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
ü Не забувайте похвалити
дитину, заохотити її старанність.Ваша постійна увага, підтримка та активна
допомога в оволодінні навичками письма нададуть дитині впевненості у своїх
силах і можливостях.
Рекомендації
вчителеві ліворуких дітей:
1. Приділіть їй більше часу. Намагайтеся не підкреслювати цю особливість,
ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.
2. Не потрібно переучувати дитину, природа
візьме своє.
3. Полюбіть лівшу. Внесіть до стосунків із ним якомога більше довіри і
тепла. Тримайте дистанцію. Будьте йому не приятелем, а вчителем.
4. Не квапте лівшу, якщо той не встигає робити завдання разом із усіма,
спробуйте давати йому індивідуальні завдання на картці.
5. Постарайтеся зробити так, щоб лівша при дітях не демонстрував свою
неспроможність, наприклад, не читав уголос, якщо у нього з цим проблеми.
Остерігайтеся різких висловів про нього.
6. Хваліть лівшу за все, що в нього виходить. При похвалі ці діти буквально
розцвітають.
7. Ліворука дитина легко освоїть матеріал, якщо попросити її «додумати»
самій: наприклад, придумати кінцівку розповіді, а потім розповісти, як
розвивався сюжет у автора.
8. Лівша засвоює краще ті речі, які він порухав руками, понюхав, замалював.
Розкажіть про це батькам. Дозвольте йому на окремому листочку малювати те, про
що ви розповідаєте, пов’язане з темою вашої розповіді.
Поради для батьків :
1. Намагайтеся не підкреслювати цю особливість, ставтеся до ліворукості як
до чогось звичайного.
2. Не потрібно переучувати дитину.
3. Поговоріть з учителем, нехай він знає вашу позицію щодо цього питання і
не змушує вашого малюка писати незручною для нього рукою.
4. Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі
«хитрощі», які полегшать навчання.
5. Хваліть дитину за найменші успіхи, заохочуйте її творчі здібності, але
не намагайтеся виростити вундеркінда.
6. Не пред’являйте завищених вимог до дитини і не протиставляйте її іншим
дітям.
7. Ураховуючи підвищену емоційність і вразливість такої дитини, дорослим
слід бути дуже уважними і доброзичливими до неї.
8. Виділіть малюкові кімнату або її частину, яка стане його власною
територією. Важливо, щоб робочий стіл стояв так, аби перед собою дитина бачила
гладку стіну − щоб її ніщо не відволікало. Простота, спокійний колір і лад
допоможуть дитині концентруватися на заняттях.
9. Пам’ятайте, що свіже повітря і фізичні вправи необхідні для повноцінної
розумової діяльності дитини.
Як уникнути
помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань
1. Виховувати звичку виконувати
домашні завдання систематично.
2. Починати виконувати завдання
можна вже через 1,5-2 години після шкільних занять. Оптимальний час – з 15.00 до
17.00.
3. Привчати дитину сідати до роботи
без нагадувань.
4. Навчити дитину користуватися
годинником. Показати, як за годинником
робити перерви (10-15 хв) для активного відпочинку і знову сідати до
роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити
увагу чи ні.
5. Навчити дитину спочатку складати
орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання. А потім самостійно
братися до роботи.
6. Навчити виділяти головне й
другорядне, уміти зосередитись на головному.
7. Не забувати нагадувати учневі
повторити правила, які вивчали на уроках.
8. Виховувати у дитини самоконтроль,
самоаналіз та само оцінювання. Найпростіший спосіб – порівняння
сьогоднішнього рівня виконання з
учорашнім. Акцентувати увагу навіть на незначних перемогах. Щоб дитина помічала
їх і намагалася досягти більших результатів.
9. Не порівнювати результати
навчання своєї дитини з результатами інших дітей, а тільки з її власними!
10.
Не забувати відзначити старанність дитини . Не створювати "хронічний
дефіцит похвал" через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного
високого.
11.
На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні
завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У I
семестрі краще це робити щовечора, а у II – контроль можна зменшити до 2 – 3
разів на тиждень.
12.
Перевіряти – не значить "робити замість": ніколи не підказуйте
дитині готових рішень.
Поради батькам, які бажають
розвивати здібності своїх дітей
v Не стримуйте розкриття
потенційних можливостей психіки.
v Уникайте однобокості в навчанні
та вихованні.
v Не позбавляйте дитину ігор,
забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухомості,
емоційності.
v Допомагайте дитині в задоволенні
основних людських потреб ( почуття
безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої
прихована загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.
v Залишайте дитину на самоті й
дозволяйте займатися своїми справами. Пам'ятайте: якщо ви хочете своїй дитині
добра, навчіть її обходитись без вас.
v Підтримуйте здібності дитини до
творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки
творчих спроб дитини.
v Будьте терплячими до ідей,
поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть
якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.
v Навчати слід не тому, що може
сама дитина, а тому, що вона опановує за допомогою дорослого.
Поради батькам щодо
оцінювання шкільних "успіхів" дітей
1.
Заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на
диханні: 1,2,3,….10. Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні
успіхи. "Постійте в черевиках" своєї рідної дитини. А ось тепер можна
розпочинати розмову, може тільки вислухати дитину, а може…допомогти розібратись
у ситуації, а може…
2.
Не поспішайте! Старий вічний педагогічний
гріх. Ми очікуємо від дитини "все і
зараз". Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при
цьому не уявляємо як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина сьогодні вчилася
добре, ми примушуємо її. Вона це робить: все завчає, а потім починає ненавидіти навчання, школу, а
може і …вас.
3.
Безумна любов! Ви любите свою дитину. Не
зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає її бути
впевненою в собі і подолати невдачі. А якже ставитися до невдачі? Вона вас
засмучує і …все.
4.
Не бийте лежачого. Поганий бал – достатнє
покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує
від батьків не докори, а спокійної допомоги.
5.
Вибирайте найголовніше! Порадьтеся з дитиною, почніть з
ліквідації найбільш значущих для дитини труднощів.
6.
Головне! Хваліть виконавця. Критикуйте
виконання. Дитина схильна будь-яку її оцінку сприймати глобально, вважати, що
оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її
особистості від оцінки її роботи.
7.
Найважче! Оцінка повинна порівнювати
сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними
нормами оцінювання учнів.
8.
Не скупіться на похвалу. Будуючи відносини з власною
дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого учня, якого б не
було за що похвалити.
9.
Виділіть у морі помилок острівок
успіху, на якому зможе
триматися, укорінюватися дитяча віра в себе. Оцінювати дитячу працю треба
індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного
успіху, ні відчуття повної невдачі.
10.
Ставте перед дитиною найбільш
реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких не
можна досягти.
І ще декілька важливих порад
Ø Якщо дитина зростає в атмосфері
критики, вона вчиться засуджувати.
Ø Якщо дитина зростає в атмосфері
ворожнечі, вона вчиться боротися.
Ø Якщо над дитиною глумляться, вона
стає соромливою.
Ø Якщо дитина живе в страху, вона
стає боязкою.
Ø Якщо дитину постійно соромлять,
вона звикає почуватися винною.
Ø Якщо дитина зростає в
толерантному середовищі, вона вчиться бути терплячою.
Ø Якщо дитину підбадьорюють, вона
вчиться впевненості.
Ø Якщо дитина зростає в атмосфері
прийняття, вона вчиться любові.
Ø Якщо дитина зростає в атмосфері
похвали, вона вчиться любити саму себе.
Сім заповідей для батьків
1.
Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2.
Любіть її такою як вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в
усьому досягає успіху…
3.
Не очікуйте, що вона виросте саме такою, як хочете ви, - допоможіть їй
стати собою.
4.
Запам'ятайте, найголовніший ваш
обов’язок – розуміти і втішати. Ви не суддя, не приклад для наслідування а
людина на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і у п’ятдесят років.
5.
Не переймайтесь, якщо чогось не зможете зробити для сина чи доньки.
Найгірше, якщо можете, але не робите.
6.
Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7.
Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить
вашим онукам.
Список використаної літератури
1.
Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка – К.; Рад школа. 1978
2.
Савченко О. Я. Сімейне виховання: Молодші школярі – К.; Рад. школа. 1979
3.
Кацинська Л.Л. Технології виховної діяльності класних керівників 5-6 класів
(практичний посібник) – Рівне; ІПКПК, 2000
4.
Губенко О.О., Мельничук Л.В. Інтерактивні форми роботи з батьками
першокласників. Методичний збірник – Тернопіль. 2006
5.
Єремєєва В., Хрізман Т. Хлопчики та дівчатка: два різних світи – К.; Ред.
заг. –пед.газет. 2003
6.
Волошинова о. Я. Система роботи педагогічного колективу з обдарованими
учнями // Завучу усе для роботи –
2011-11-22 (59-60)
7.
Бойчук С. Крокуємо разом // Початкова школа – 2010-33-34 (561-562)
8.
Гудь М. Обдаровані діти // Початкова освіта – 2010-39 (567)
Немає коментарів:
Дописати коментар